- прив'язати
- —————————————————————————————прив'яза́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
прив'язати
Смотреть что такое "прив'язати" в других словарях:
прив'язати — див. прив язувати … Український тлумачний словник
прив'язаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до прив язати. || прив я/зано, безос. присудк. сл. 2) Який почуває прив язаність до кого , чого небудь … Український тлумачний словник
вв'язати — 1 дієслово доконаного виду щільно обв язати, прив язати вв язати 2 дієслово доконаного виду вплести … Орфографічний словник української мови
ув'язати — 1 дієслово доконаного виду вплести ув язати 2 дієслово доконаного виду щільно обв язати, прив язати … Орфографічний словник української мови
в'язати — в яжу/, в я/жеш, недок., перех. 1) у що, чим і без додатка. З єднувати, скріплювати що небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.; зв язувати. || з ким – чим і без додатка, перен. Єднати, сполучати. || Прив язувати до чого небудь. || у що і без додатка … Український тлумачний словник
зв'язувати — I = зв язати 1) (з єднувати, скріплювати що н. за допомогою мотузка, ланцюга тощо), в язати; вив язувати, вив язати (старанно); скручувати, скрутити, у[в]шнуровувати, у[в]шнурувати (туго); прив язувати, прив язати, підв язувати, підв язати,… … Словник синонімів української мови
пов'язувати — ую, уєш, недок., пов яза/ти, в яжу/, в я/жеш, док., перех. 1) Обмотувати чим небудь, зв язуючи кінці; перев язувати. || Надівати (хустку, краватку і т. ін.), зав язуючи кінці. || Закріплювати, зав язувати. || В обряді сватання – перев язувати… … Український тлумачний словник
поприв'язувати — ую, уєш, док., перех. Прив язати кого , що небудь (про багатьох); прив язати багатьох, багато чогось … Український тлумачний словник
пов'язувати — I = пов язати (що з чим установлювати спільність, зв язок, взаємну залежність між кимсь / чимсь), прив язувати, прив язати (що до чого), приписувати, приписати (що чому), приплутувати, приплутати (що до чого), примішувати, примішати (що до чого) … Словник синонімів української мови
стриножити — жу, жиш, док., перех. 1) Спутати передні ноги коня, корови і т. ін., з єднавши їх з однією задньою ногою, або прив язати голову до передніх ніг. || Обкрутити, обв язати чим небудь тіло, ноги; зв язати. 2) перен. Підкорити своїй волі; приборкати … Український тлумачний словник
